Ідуть літа і зовсім не поволі –
Приносять радість і печаль, і біль.
На берегах учительської долі
Стільки тривожних, неспокійних хвиль! 

Вдивляється у очі юнь крилата!
Шукає до майбутнього мости.
Таки уміють вперто проростати
В дитячих душах зерна доброти.

Володимир Даник