З нагоди 95-ї річниці від дня народження Зінчука Миколи Антоновича

(07.03.1925р. – 02.02. 2012р.)

Є люди, як зорі: з часом згасають, але світло, яке вони дали, ще довго мандрує Всесвітами наших душ… Саме таким був Зінчук Микола Антонович – високошанований педагог Довгопільської школи, відмінник освіти України, лауреат премії імені Омеляна Поповича.

Проте світові він відомий більше як вчений, збирач фольклору, казкар. Довгопільчани й досі з теплотою згадують сивочолого мудрого чоловіка, який бережно і ретельно, слово за словом збирав народні казки, оповідання, перекази. Він постійно поспішав, бо не хотів змарнувати жодної хвилини. Це була людина неординарна, патріот своєї землі з почуттям великого обов’язку перед нею – не дати живому народному слову піти в небуття, донести перлини української мудрості до читача, не дозволити віковічним загарбникам українства “задушити” наше справжнє єство. Переживши голодомор, напівголодне довоєнне дитинство, жахи нацистського концтабору “Дахау” та ще безліч труднощів і негараздів, Микола Антонович не втратив людської мужності й честі. Як істинний патріот, він ніколи не йшов на комроміс із радянською владою, адже “душею не приймав тоталітарного режиму, в якому жив, і не хотів бути його частиною”. Він жодного разу не відступив на шляху до своєї мети. Велику духовну підтримку у своїй нелегкій роботі Микола Антонович відчував від геніального педагога всіх часів – Василя Сухомлинського, який був для нього “авторитетом розуму й серця”, визначного історика Івана Крип’якевича, літературознавця й фольклориста Олексія Дея. Саме О. Дей порадив Миколі Антоновичу видати збірку авторських казок, – так і з’явилася в 1986 році “Чарівна квітка”.

За своє життя Миколі Антоновичу вдалося записати близько шести з половиною тисяч народних пісень і значну кількість фольклорних творів різних жанрів, включаючи легенди, демонологічні розповіді, народні оповідання та повісті, народні анекдоти, голосіння, заклинання, приказки, загадки тощо. Але найголовнішою частиною збирацького доробку фольклориста є народні казки, яких він записав приблизно 3800. “Завжди вірив у те, – писав про себе Микола Антонович, – що я здатний зробити щось значне й неординарне”. І йому це вдалося, адже його 40-томник українських народних казок, упорядкований за регіональним принципом, унікальний, йому немає аналогів у світі. Цій праці, без перебільшень, Микола Антонович присвятив усе своє життя, всього себе. Можна з упевненістю сказати, що його життєвий подвиг, подібно доброму зерну, проріс у душах молодого покоління і дає свої плоди.

Педагоги Довгопільського закладу пишаються тим, що мали змогу пліч-о-пліч працювати з такою яскравою й неповторною особистістю, як Зінчук М. А., а когорта його учнів, натхненних ідеями патріотизму, продовжують нести у світ його мудрі настанови. Щороку в закладі проводяться заходи, присвячені Його світлій пам’яті. Та найбільшою нагородою для Миколи Антоновича, напевно, є те, що кожен нині може взяти до рук будь-який том “Українських народних казок”, перечитати його і передати наступному поколінню. Як і мріяв науковець, його праця стала неоціненним надбанням українського народу!